• Ви знаходитесь тут:

• Лозівська ЦБС
• СЦЕНАРІЇ
• сценарії 2016
• Сила нескорених

СИЛА НЕСКОРЕНИХ

Конкурсно-пізнавальна програма, присвячена Дню захисника України та Дню українського козацтва.

На світі багато чудових країн,

Мені ж наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, на плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!

Рідний край... Він починається від батьківського порогу, від стрункої тополі біля твоїх воріт, від ластівочого гомону біля нашого вікна. І слова Батьківщина та Україна є найсвятішими для кожного з нас.

І сьогодні ми зібралися разом, щоб відзначити нове свято в історії нашої країни – День захисника України.

Сьогодні ми відзначаємо його вперше. Відзначаємо для того, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу. Тепер щороку 14 жовтня, згідно з Указом Президента України Петра Порошенка, буде не лише святом Покрову Пресвятої Богородиці, не лише Днем українського козацтва, але і Днем захисника України.

День захисника України – це свято всіх, хто покликаний захищати свою Батьківщину, а також нагода згадати славетних предків, які своїми ратними звершеннями здобули та відстояли свободу і незалежність нашої держави.

23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані,і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу,волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Ми живемо у непростий час, і сьогодні ми хочемо, щоб кожен громадянин згадав, за що він любить свою рідну землю, за що сьогодні стоять наші односельці в зоні АТО.

Страшну данину заплатив і наш край. Виконуючи свій військовий обов’язок на сході України, загинув наш земляк, Верховодов Дмитро Іванович.

Герої не вмирають. Просто йдуть

Із поля бою – просто в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни... Пливуть...

Героям – слава – вписано у серці.

Але нашу Батьківщину, нашу Україну, зламати не можна.

Не розчаровуйсь в Україні,

а розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж-бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір,що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

СІЧОВІ ЦІКАВИНКИ

Пригадайте, чому Запорізька Січ називалася Запорізькою? Що значить слово «січ»? Правильно, Запорозька Січ знаходилася за порогами Дніпра, тобто, за каменями, що перекривали русло річки та робили її бурхливою та небезпечною, тому й називалась Запорозькою. А слово «січ» означає «засіка з повалених дерев». А які ще слова з козацьких часів та козацького побуту ви знаєте?

Ось ви згадували таке слово, як оселедець. Що це? Це козацька зачіска у вигляді довгого пасма волосся, шириною у три пальці, на виголеній голові, яке іноді заплітали в косу або обмотували навколо лівого вуха. А навіщо ж козаки відрощували таке пасмо? Ось як відповів на це запитання український поет Петро Ребро:

Цікавий джура і козак бувалий
Тихенько розмовляють в холодку.
„Ви, батьку, ще мені не розказали,
Навіщо оселедець козаку?”

„Потрібна річ! Наприклад, доведеться
Переплисти лиман, або Дніпро:
Якраз на голові до оселедця
Прив’язуємо ми своє добро.

Перепливем – дивуються татари.
Адже ми щойно вийшли із води,
А в нас сухі сорочка й шаровари.
Тікають з переляку хто куди!”

Оселедець був ознакою справжнього козака. Справжня назва цієї зачіски– чуприна, а оселедець – жартівлива назва, яка сподобалася козакам і прижилася.

На Запорізькій Січі чуприну навіть не всім дозволялося носит, бо вона була своєрідною відзнакою лицарського стану. Чуприни заборонялося носити хлопчикам-джурам, селянам-втікачам, недосвідченим воякам, брехунам, боягузам та злодіям. Козаки не просто відрощували собі чуприну, а вкладали у неї глибокий зміст:

Питалися козака: „Що то за причина
Що в вас гола голова, а зверху чуприна?”
„А причина то така: Як на війні згину -
Мене ангел понесеВ небо за чуприну.

Так Степан Руданський описав старовинне козацьке повір’я. При цьому досвідчений козак мав носити оселедця так, щоб той спадав на ліве плече. Це було потрібно для того, щоб волосся скидало нечисту силу, яка, нібито, сиділа у козака на лівому плечі і намагалася збити того з правильного шляху.

А які ж ще козацькі звичаї та повір’я існували на Січі?

Про це нам розповість книжкова виставка

«Стежками козацької вольниці»

РЕЧОВА ВІКТОРИНА «КОЗАЦЬКА СКРИНЯ»

1. У цій скриньці лежить предмет, який багатші козаки зберігав у шкіряному футлярі, а бідніші носили його за халявою чобота, Що це за предмет? (Ложка)

3. Назвіть головний інгредієнт козацької юшки-щерби (риба)

4. Рибу козаки, сушили, коптили, солили, а коли не вистачало солі, рибу засипали тим, що знаходиться в цій скриньці (попіл)

5. Козацька їжа була дуже проста. Обід складався з двох страв. Перша звалася «саламаха», вона нагадувала кашу, приготовану з засмаженим борошном, водою та сіллю. Друга мала назву «тетеря» і являла собою суміш борошна, крупи та проса. Вона була трохи рідша за саламаху, бо в неї додавали рибної юшки.. Згадані страви подавали у великих посудинах, які звалися «ваганки», але під час обіду у своїх куренях козаки ніколи не вживали чого? (хліба) – бо пекти його на таку кількість люду просто встигали.

6. У козацькому куліші та юшці не було одного інгредієнту, без якого ми не уявляємо свої борщі та супи, бо в ті часи про цю рослину у нас навіть не чули, вірніше, чули, але лише багаті магнати, які вирощували її у саду як екзотичну рослину. Про що йде мова? (картопля)

7. Жінки не допускалися на Січ, тому козакам самим доводилось займатися домашнім господарством, хоч вони і були з ним мало знайомі. Та все у них виходило добре, бо були вони кмітливими і винахідливими. За відсутності металевого посуду вони примудрялися варити собі страву у дерев'яних корцях, тобто, відрах, за допомогою цього предмета. (камінь) Один за одним, козаки підкидали безупинно у корець розжарені на вогні камені, доки не закипала залита в посудину вода.

8. Річ, по якій можна було відразу відрізнити козацького коня від татарського. (Підкова. Татари коней не підковували, а козаки у кожному курені мали власного коваля).

9. Для швидкого загоєння рани козаки сипали на неї те, що знаходиться у цій скриньці. Вони говорили: «Хоч пече бридко, та лікує швидко». Що це? (сіль)

10. Ця рослина передбачала козакам погоду на цілий рік. На Різдво уночі викладали поруч 12 цих рослин, кожна з яких означає певний місяць року, а вранці дивилися, які рослини мокрі чи вологі - ті місяці будуть дощовими (цибуля)

11. У мирний час на Січі козаки після сніданку йшли до січової церкви на вранішню молитву, а потім займалися справами – хто йшов прати єдину сорочку, хто готувати обід, лагодити взуття чи зброю. Чимало запорожців виїжджали на герць – так називалися тренувальні двобої, плавали Дніпром, веслували, стріляли з лука, з мушкетів і робили це досить вправно. Один католицький священик, який був на Січі з дипломатичною місією, писав: «Мені доводилося бачити, як козаки кулею гасили …». (свічку)

12. У цій скриньці знаходиться те, що за козацькими повір'ями рятувало від ворожої кулі. (Грудочка рідної землі. Її треба було покласти в чоботи)

Про рідну землю козаки говорили так: «Коли у серці рідний край – душа до бою стать готова». І сьогодні ці слова актуальні як ніколи. Ми на власні очі бачимо, що козацька доблесть, козацька слава, козацька сила жива і понині. Справжній козак нашого часу - це не той, хто одягнений у шаровари чи носить оселедець. Козак - це перш за все, воїн за духом, який бореться за свободу і справедливість. Я щиро вітаю всіх, в кому живе дух наших славних прадідів-запорожців, бажаю вам щастя, миру і нових перемог.

Зі святом вас, до наступної зустрічі!

ВІКТОРИНА «КОЛИ У СЕРЦІ РІДНИЙ КРАЙ – ДУША ДО БОЮ СТАТЬ ГОТОВА»

1. З якою метою козаки зв’язували вози колесом до колеса, утворюючи коло, квадрат чи трикутник? (щоб вночі не вкрали, щоб оборонятися від ворога, щоб слухати виступ кобзаря)

2. За які злочини під час військового походу у козаків передбачалася смертна кара? (За пияцтво, зраду, крадіжку у свого).

3. По обидва боки шляху від Катеринівки до Михайлівки ще 20 років тому можна було побачити високі насипи – кургани. Як ви гадаєте, для чого вони використовувалися у козацькі часи? (для орієнтування, бо через наші землі проходив легендарний Муравський шлях та як сторожові вежі, адже через наш район проходив кордон козацької держави)

Муравським його називали від того, що він йшов правим берегом Дніпра, петляючи серед високої, в зріст людини, трави. У старовину траву звали муравою. Уявіть широкий, до небосхилу, степ. Серед цього безмежжя лежить шлях, про який у народі склали: «Лежить Гася, простяглася, як устане, то до неба дістане». Запорозькі козаки про Муравський шлях ще казали: «Безкрайній, одвічний, неміряний» – за його довжину.

4. Запорізька Січ була республікою, всі питання вирішувала козацька рада. Для того, щоб зібрати чергову раду, було достатньо... Чого саме було достатньо? (бажання першого-ліпшого козака, наказу кошового, наказу гетьмана)

5. Уявіть собі, що вам потрібно скликати козаків на раду. Що ви для цього зробите? (вдарите палицями в литаври, оббігаєте всю Січ з вигуками «Всі на Раду!», будете голосно свистіти, доки всі не посходяться).

6. Тепер поговоримо про волевиявлення. На відкритих зборах виборці голосують, піднімаючи праву руку. Коли ми оби­раємо президента, депутатів чи сільського голову, то ки­даємо бюлетень до скриньки. Питання: яким чином виявляли свою волю козаки, обираючи ту чи іншу кандидатуру? (підкидали свої шапки вгору, кидали в кандидата грудками землі, кидали камінці в діжку)

7. Який предмет був символом влади в козацькому війську. (Шабля, булава, медальйон)

8. Що робили січові діди (найстарші козаки), коли обирався новий кошовий отаман? (сипали новообраному на голову землю, пісок чи обмазували голову багнюкою; обливали смолою; підсмалювали вуса)

9. Кому не дозволялося заходити на територію Запорозької Січі? (п’яницям, жінкам, дітям) Хоча на острів Хортиця жінкам шлях був замовлений, у багатьох козаків були сім’ї за межами острова. У мирний час запорожці періодично відвідували дружин і дітей. Під час походів всі господарські справи лягали на тендітні жіночі плечі.

10. Головне заняття козаків — військова справа. Вони не могли займатися ні землеробством, ні ремеслом регулярно, бо на це не вистачало часу, але вони поважали тих, хто важко працював. І на Січі, і у рідних селах і вони пасли коней, розводили худобу, тримали пасіки, займалися полюванням і риболовлею.Але було одне заняття, яке вважалося не гідним козака. Яке? (Торгівля, слово «крамар» вважалося лайливим на Січі;)

11. З якою метою людину на Січі примушували споживати якусь несмачну або зіпсовану їжу, ходити по колоді над Дніпровою кручею (попередньо закрутивши його), долати човном пороги на Дніпрі, скакати на необ’їждженому коні, (Іспит на звання козака-запорожця)