ГЕРСЕВАНІВСЬКА СІЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА-ФІЛІЯ
«Іде назустріч юним мудрість сивочола»
Сценарій заходу до Міжнародного дня людей похилого віку
Бібліотекар:
Шановні гості, рада вітати вас у стінах нашої бібліотеки. Дозвольте розпочати тематичний захід присвячений людям старшого покоління (надається слово для привітання Кухмістер Т.Ф. – секретарю сільської ради.
1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН, а в Україні це також і День ветерана.
Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно відзначає цей день. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997 року №1066 «Про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого віку». Відповідно до Указу Президента України від 24 вересня 2004 року №1135/2004 1 жовтня Україна відзначає і День ветерана.
За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині – понад 629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на землі.
Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливим і милосердним до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.
Бібліотекар:
У цей святковий, щедро напоєний теплом осінній день, ми зібралися в чудовому товаристві на свято праці, свято долі, свято життя, щоб віддати свою шану і повагу людям, за спиною у яких великий віковий і життєвий шлях. І саме сьогодні, ми віддаємо шану тому поколінню, яке вистраждало під чорним крилом голодоморів, яке вистояло криваве пекло Великої Вітчизняної війни, яке відбудувало зруйноване і допомагає нам творити майбутнє. Долі всіх присутніх багато в чому схожі одна на одну. Про кожного можна писати романи і повісті. І буде то бентежна розповідь про …
(відео-монтаж)
Бібліотекар:
Ми мало замислюємося над тим, хто такі «особи похилого віку», чим маємо завдячувати їм. Передусім, найбільше багатство яких – досвід, знання, уміння, мудрість.
1 Ведучий:
Все, що оточує нас – міста і села, заводи, безкраї лани – є результатом вашої невтомної праці. В усьому, до чого торкнулися ваші руки, залишилася частка вашої душі. Та і власним життям ми теж завдячуємо вам. Тож сьогодні, коли всі ми і вся Україна вшановує. Вас - свою гордість і славу, прийміть наші найщиріші вітання. Від щирого серця бажаємо вам здоров’я і довгих років життя. Нехай діти будуть для вас гордістю, а онуки радістю. Хай ваша золота осінь завжди буде щасливою. Радості, миру, добра Вам.
2 Ведучий:
Дорогі наші!
У цей чудовий день осінній
У атмосфері цій родинній
Ми вас вітаємо із святом
І від душі хочем бажати:
Добро хай множиться і щастя,
Міцне здоров’я хай додається.
А радість лиш сповна вам буде,
Відніметься хай сум і лихо,
Співає пісню серце стиха,
І доля в дім добром іде.
(Музичне вітання)
І Ведучий:
Із святом вас, дорогі друзі! Хай зозуля кує вам літа в здоров’ї, достатку, благополуччі, мирі і злагоді з усією нашою родиною.
2 Ведучий:
Сьогодні в цей святковий день ми вам, шановні, хочемо щиро сказати:
Що ваші роки й роки кожну мить
Свою любов і працю віддавали
Землі і людям… тож від них прийміть
Все найдорожче, все, чого не мали:
Земний уклін всім вам
І наше музичне вітання.
Бібліотекар:
Хоч і не обходиться без проблем, непокоїть здоров’я, та з роками водночас приходить життєва мудрість. Це час, коли вже збудовано дім, посаджено не одне дерево, стали дорослими діти та радують онуки і правнуки. Особливо, сьогодні, адже вони хочуть привітати своїх улюблених бабусь і дідусів зі святом. Отож зустрічайте наших наймолодших учасників (танок дітей)
Бібліотекар:
Сьогодні ми говоримо про наших, рідних, добрих, ніжних, люблячих бабусь і дідусів. Вони наші невтомні трудівники, цікаві казкарі, мудрі хранителі наших звичаїв і обрядів. Кажуть, що вони люблять своїх онуків більше, ніж дітей. І знають набагато більше загадок і казочок.
І зараз, дорогі діти, ви в цьому переконаєтесь. Дорогі наші гості, ми запрошуємо вас до активної участі у вікторині. А ви, діти, приготуйте свої долоньки, щоб підтримувати оплесками наших бабусь і дідусів.
До вашої уваги вікторина «З якої це казки?»
- Жили собі дід та баба. І була у них коза. Погнала баба пасти козу.
- Я по коробу метений, на яйцях спечений…
- Онде наша діві, онде наша Іва, на метеному дворці, на тесаному стовпці, кужілочка шумить, веретенце дзвенить, скиньмо по пір’ячку, нехай летить з нами.
- Діточки мої, козеняточка, Одсувайтесь, одчиняйтесь, Ваша мати прийшла, молочка вам принесла
- В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й повів у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати – нехай краще в лісі ходить».
- А мороз на дворі такий, що аж шкварчить! Вовчик хвостиком усе водить та: Ловись, рибко, мала і велика.
- Котику, братику, несе мене лиска, в темні ліси, круті гори. Порятуй мене.
Відгадай загадку
- Дуже довга в нього шия І смугаста, як у змія. Нею він через паркан Заглядає, наче кран ( жирафа)
- Влітку медом ласувала, Досхочу малини мав, А як впав глибокий сніг, Позіхнув і спати ліг (ведмідь)
- Не з заліза, не з дерева, Ця пухкенька сплюха: Є у неї два живота І чотири вуха (Подушка)
- Без голови, а ногу має: Бриля на неї одягаю (Гриб)
- З лісу в ліс перелітає, Де не сяде – там співає, І складе яєчка у чужі гніздечка (Зозуля)
- В ста сорочечках бабуля Певно є, що то… (Цибуля)
- Гірко щипле за язик Рідний брат її… (Часник)
1 Ведуча: Послухайте гумореску Павла Глазового «Як Кузьму провчила жінка» у виконанні Ольги Михайлівни Губар.
Як Кузьму провчила жінка його милаПовернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає журнали й газети,
А дружина варить, готує котлети.
Пообідав Кузьма смачно, запалив «Казбека».
- Ну чого ти, - пита жінку, - така недалека?Тільки в тебе і балачки про борщ й олію,
І ні слова про театри, про драматургію.
А є жінки! Збоку глянеш – ходить мов Аїда,
Драматургів усіх знає, аж до Євріпіда.
Так и сипле: Тіто Гоббів, Карузо, Фелліні,
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні…
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.
Давно тебе не бачив я в хорошому платті.
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.
Ти забула, що є в світі жіночі принади –
Перманенти, манікюри, духи та помади.
Я хотів би бути мужем культурної дами,
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,
Що побачиш – вишні, сливи, - пхаєш у консерви…
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви.
Через добу повернувся наш Кузьма додому.
Зустрічає його жінка і платті голубому.
Очі чорним підведені, на губах помада.
Закрутило Кузьмі в носі від духів «Еллада».
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,
Ще й коліна не прикриті – такі тепер норми!
Посадила Кузьму в крісло, сіда проти нього.
Як французька кінозірка, виставила ноги.
У Кузьми від здивування потилиця змокла.
А дружина запитує: - Ти читав Софокла?
Тобі може, до подоби п’єси Евріпіда?
Сопе Кузьма: Відчепися! Подавай обідать.
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п’єси?
- А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,
Що немає шику-блиску, манери негарні.
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.
Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову.
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.
Не було у мене часу возиться з обідом,
Так я тобі й замінила обід Евріпідом.
2 Ведучий: Сподобалося? Тож продовжуємо на цій веселій ноті.
1 Ведучий:
А іноді в житті буває і так…
Спешит на свидание бабушка,
Не правда ли, это смешно?
Он ждет ее возле кино.
Расплакалась внучка обиженно,
Сердито нахмурился зять
Спешит на свидание бабушка.
Да как же такое понять!
Из дома ушла, оробевшая,
Виновная в чем-то ушла..
Когда- то давно овдовевшая,
Всю жизнь она им отдала.
Кого-то всегда она нянчила
То дочку, то внучку свою.
И вдруг в первый раз озадачила
Своим непокорством семью.
Впервые приходится дочери
Отчаянно стряпать обед.
Ушла на свидание бабушка,
И это на старости лет!
И ушла на свидание бабушка,
И совестно ей оттого…
Ушла на свидание бабушка,
А бабушка сорок всего.
Бібліотекар:
А зараз послухайте гумореску П. Глазового у виконанні Юрія Шмадченка.
2 Ведуча: Діти, коли зостанетеся на одинці зі своїми бабусями і дідусями, притулиться до них міцно і візьміть в свої рученята їхні шорсткі долоні, натруджені мозолями, і притисніть до себе. Бо прийде час, коли захочеться відчути їх біля себе, вилізти до них на коліна, попросити пробачення за щось погане, зроблене чи сказане, а обізватися вже не буде до кого.
1 Ведуча: Із святом вас, дорогі друзі! Хай зозуля кує вам літа в здоров’ї, достатку, благополуччя, мирі і злагоді з усією нашою родиною.
(музичне вітання) пісня «Мамина вишня»
Бібліотекар:
Роки…роки. Їх наче не було. Війнули вони пташиним крилом і помандрували колючою стернею, запахом жнив, щебетом весен, снігами зим і щедрістю літа, залишивши солодку згадку.
1 Ведуча:
Летять літа, як білі журавлі,
Дзвенять, як ті волошки в житі,
Та не зникає слід їх на землі,
Якщо для добрих справ були прожиті.
Бібліотекар:
Зверніть увагу на цікаву книжкову виставку під назвою «Колись ми юними були, а зараз осінь наступила».
1 Ведучий:
Пригадай, мій друже, давні дні.
Ті світанки й весни журавлині
І стежини перші ті шкільні,
Біля школи пишний цвіт жоржини.
Рідну землю, ніжність і надію,
Першу радість і першу печаль,
Перші друзі, першу свою мрію…
Не летіть, літа, так швидко в даль.
Переглянувши цю виставку ви ніби поринете у далеке минуле, вашу молодість.
2 ведучий:
Сьогодні в цей святковий день ми вам, шановні, хочемо щиро сказати:
Що ваші роки й руки кожну мить
Свою любов і працю віддавали
Землі і людям… Тож від них прийміть
Все найдорожче, все, чого не мали:
Земний уклін всім вам.
Читач:
Не сумуйте, старенькі!
Сині весни пройшли, промайнули,
Не сумуйте, старенькі!
Сині весни пройшли, промайнули,
Наче коні, промчали літа.
Не помітили їх, не збагнули,
Як настала пора золота.
Не сумуйте, старенькі, не треба,
Не тримайте у серці жалі.
Я до ніг прихилив би вам небо,
Щоби краще жилось на землі.
Кажуть, юність живе лиш майбутнім,
Кажуть, зрілість цінує лиш мить,
Тільки старість живе незабутнім,
Тим, чого не вернуть, не спинить,
Є закони природи незмінні
Для людей, для птахів, для трави.
Ви простіть нас, байдужих, ми винні,
Будем ми ще такими, як ви.
Звучить аудіозапис пісні Сосо Павліашвілі “Помолимся за родителей”.
Бібліотекар:
Ось і закінчилася наша розмова. Я сподіваюсь, що всі ми станемо добрішими, милосерднішими. І ця година доброти переросте у щоденну потребу робити добро. Всім нам нелегко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя. То я звертаюся до вас з словами-проханням% “Молодосте, зазирни у вічі старості!”.
А вам, дорогі наші гості, щиро дякую за те, що ви прийшли на нашу зустріч. Ми хочемо, щоб у вас не лише сьогодні а й завжди був хороший настрій. Щоб кожен день додпвав бадьорості, щоб сонячне проміння зігрівало серця а наші слова подяки возвеличували вас. Ми раді, що сьогоднішнє свято відбулося, і ми могли висловити все. Що відчуваємо до Вас: свою повагу, шану, гордість, ніжність, відданість любові. Але це лише слова лише крапля в морі. Наш обов’язок перед вами куди більший.
Нехай для Вас же сонце світить
І квіти ніжності цвітуть
Нехай є добрі у щасті й мирі
Усі роки ваші пройдуть!
А на згадку про нашу зустріч прийміть скромні подаруночки!
Ці паперові корзинки з квітами, зробили діти своїми руками на засіданнях клубу за інтересами “Господарочка”, який існує при бібліотеці.
2 Ведучий: будьте здорові, живіть довго і щасливо. Наш захід підійшов до завершення.
1 Ведучий: Дякуємо за увагу!
Бібліотекар:
До нових зустрічей, у стінах нашої бібліотеки.
РАЗОМ: ДО ПОБАЧЕННЯ1
Догори