Новоіванівська сільська бібліотека-філія
“Вони помирали, щоб жила Україна”
Історико-літературний вечір пам’яті
(До 70-річчя визволення України у Великій Вітчизняній війні)
Бібліотекар:
Ми не чули гарматного грому,
Ми не бачили жахів війни.
Тільки з книг нам сьогодні відомо,
Як вмирали Вітчизни сини...
Задихалося літо від спеки,
І сивіли від спраги лани,
В сірім небі кружляли лелеки,
А земля – в димовищі війни.
З кінофільмів ми знаємо лиш нині,
Як палали в пожежах міста,
Залишалися в селах руїни,
Диму сморід і сліз гіркота.
А було це на світі, було це.
Меркло сонце, палала блакить,
У тяжкім сорок першому році,
Іншим випало це пережить.
Війна!
Увірвалась ти в тишу ревом
Зловісних чорних машин,
Синє й тепле небо червневе
Застелив чорних згарищ дим....
Червневої пори, коли догорав рожевий світанок в обіймах теплої ночі, пив кришталеву росу із трав та замріяно слухав тишу, закружляла чорною віхолою війна. Важкі бої. Гіркі шляхи відступу. Згарища на місці сіл і міст. Чорні руїни там, де нещодавно вирувало щасливе життя. І в той же час – небачена людська мужність, сила духу, стійкість. До останнього подиху.
1418 днів і ночей тривала Велика Вітчизняна війна. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Тільки на території України на руїни й згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами! Було зруйновано 84 тисячі шкіл, 334 вищі навчальні заклади. Ворог не щадив ні старих людей, ні жінок, ні дітей.20 млн. (за пізнішими даними – 30 млн.) життів забрала війна. За роки окупації було вбито і замучено фашистами 8600 чоловік. Понад 5 тисяч жителів міст було вивезено на примусові роботи до Німеччини.
19 вересня німецькі війська входили на Хрещатик. Одна колона йшла з Подолу. Друга з протилежного боку через Бессарабку. З перших днів фашисти встановили “Новий порядок: “Наказується всім жидам м. Києва і околиць зібратися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на розі вулиць Мельниківської і Дегтярівської. Взяти з собою документи, гроші, білизну та цінні речі. Хто не виконає це розпорядження, буде розстріляний"
Не підозрюючи нічого поганого євреї з раннього ранку збирали речі і йшли ... Більшість єврейського населення вірила, що їх повезуть у місця їхньої священної Землі...
Дівчина:
Бачу, як ідуть світанком ярим,
Кучеряві діти з різних гетт,
Як їх перелічує над Яром
Побілілий з люті кулемет.
Спинилися біля Яру,
Що здавна звався “Бабин”.
Був перший у колоні
Старий, колишній ратин.
З манатками дрібними,
В незвідану дорогу
Узяв ярмулку, талес,
Щоб десь молитись богу.
Коли ж відчув загибель
За п’ять хвилин до згуби,
Молитву шепотіли
Його поблідлі губи.
Вашій увазі я пропоную книгу автор А.Кузнецов “Бабий Яр”, вийшла книга у видавництві “Промінь” у 1987 році. В бібліотеці є книга, автор Микола Петрович Гирилович “Дальва – сестра Хатині”. Це розповідь свідка, який дивом залишився живим, коли всіх жителів села спалили. Комплекс побудували в 1973 році, а на гранітній плиті написали такі слова:
“Люди! Навеки отныне вновь сушествует имя Дальвы – скорби народной; Дальвы – сестры Хатыни".
"Особливим" районом Харкова називали фашисти територію навколо робітничого містечка Тракторного заводу. І мало хто тоді здогадувався, що приховувалося за цією таємничістю, аж поки у грудні 1941 року зондер – вбивці не почали вершити свої криваві злочини. Всього за три тижні вони розстріляли там понад десять тисяч наших співгромадян, чия "провина" полягала лише в тому, що вони були євреями… Про це й розповідає книжка "Книга пам'яті Дробицького Яру", вийшла з друку у видавництві "Прапор" у 2004 році.
Бібліотекар: До подій минулого повертає нас день сьогоднішній, у якому ми живемо. Живемо сьогодні. Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулось сім десятків тому.
(звучить музика)
Пам'ять – категорія жива і постійна. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони …
У ході Карпатсько-Ужгородської операції на початку жовтня 1944 року завершилося визволення від фашистської окупації всієї території України в її довоєнних кордонах. На завершальній стадії цієї операції був очищений від військ противника Ужгород і 28 жовтня завершено визволення закарпатської України.
Але ціна цих перемог була високою. Лише у ході визволення західноукраїнських земель загинуло 527 тисяч радянських воїнів.
Битва за визволення України, що тривала довгих двадцять два місяці і складалася з ряду великих операцій, у яких брало участь до половини живої сили й бойової техніки всіх діючих Радянських Збройних Сил, стала одним з найважливіших етапів на шляху до перемоги.
Я пропоную подивитись буктрейлер "Україна в огні" за твором Олександра Довженка.
Я хочу познайомити вас із книжковою викладкою "Вони загинули, але перемогли, бо віддали життя для перемоги".
Все це було. Нічого не придумано, нічого не перебільшено. Все це було з живим людьми.
Вічний вогонь палає,
Дзвонить у долі століть
Вічний вогонь закликає:
"Щастя живих бережіть!"
Тут Київ та рід мій козацький,
Тут наша свобода в крові,
Над братнім усопшим народом
Ми молимось, мертві й живі.
Я бачу – то мамині сльози
Блискочуть на хвилях Дніпра,
Я знаю – моя Україна
Воскресне на поклик добра!
Догори