• Ви знаходитесь тут:

• Лозівська ЦБС
• СЦЕНАРІЇ
• сценарії 2015
• Сюжети підсказала війна

Краснопавлівська міська бібліотека – філія №2

Сюжети підказала війна

Мета: познайомити читачів з літературними творами про Велику Вітчизняну війну, та історією їх написання, виховувати патріотизм, мужність, любов до рідної землі.

Ведучий.

Велика Вітчизняна війна була народною. На захист Вітчизна встав весь народ. Практично немає жодної сім’ї, яку б не затонула ця трагедія. Тема Великої Вітчизняної війни стала однією з головних тем не тільки в літературі, а й у кінематографі, образотворчому мистецтві у ХХ столітті. В перші дні війни з’явилися замітки воєнних кореспондентів, твори письменників і поетів, що опинилися на полі бою. Книжок про Велику Вітчизняну війну написано безліч. Багато з них стали бестселерами. Та майже будь – яка художня вигадка базується на справжніх подіях, характерах, деталях. Сьогодні ми познайомимо вас з добіркою кількох відомих літературних творів, персонажі яких мають цілком реальних прототипів.

«Повість про справжню людину» написаний Б.П.Польовим у 1946 році , це твір про радянського льотчика – аса Олексія Маресьєва, який і став прототипом героя книги. Народився О.Маресьєв у 1916 році у місті КамишиніСаратівської губернії, звідки у 1937 році був призваний до армії. Закінчивши у 1940 році Батайське авіаційне училище він залишився там інструктором, де і зустрів війну.

У квітні 1942 року неподалік так званого Димінського котла (Новгородська область) під час операції з прикриття бомбардувальників у бою з німцями його літак підбили, а Олексій дістав важке поранення. Маресьєв здійснив вимушену посадку на території, окупованій німцями. Вісімнадцять діб льотчик, спочатку на покалічених ногах, а потім повзком пробирався до лінії фронту, харчуючись корою дерев, шишками та ягодами. Ледь живого льотчика виявили двоє хлопчаків із села Плав Валдайського району. Понад тиждень його доглядали колгоспники, а потім Маресьєва відправили в Москву в госпіталь, де лікарі ампутували йому обидві ноги. Поштовхом для повернення льотчика в стрій стала історія про російського льотчика часів Першої світової війни Прокоф’єва–Сіверського, який втратив праву ногу , але повернувся в небо.

«Повість про справжню людину» понад вісімдесят разів виходила друком російською мовою, тридцять дев’ять разів побачила світ за кордоном.

Відеоуривок з фільму «Повість про справжню людину»

Ведучий

Поема «ВасилійТьоркін», «книга про бійця без початку і кінця» - найвідоміший твір Твардовського. Це римований ланцюг епізодів про Велику Вітчизняну війну пов’язані один з одним тільки головним героєм, і є своєрідним літописом фронтового життя простого солдата.

Образ ВасиліяТьоркіна склався у Твардовського в результаті спостережень за реальними військовими буднями на фронті, де він перебував як військовий кореспондент. Прототипом Тьоркіна міг бути Іван Гвоздьов, герой серії фельєтонів у газеті «Червона армія».

Звучить аудіо – запис - «Переправа» («ВасилійТьоркін)

Ведучий

У книзі «Момент істини»розповідається про оперативно – розшукову групу Управління контррозвідки фронту «СМЕРШ». За сюжетом твору у серпні 1944 року опер група на чолі з капітаном Альохіним ловить у білоруських лісах німецьких диверсантів. Щодо можливих прототипів героїв роману суперечки точаться давно. Сюжетну лінію розшуку групи Міщенка створено на основі реальних подій – розшуку резидента німецької розвідки Грищенка, якого ловили не тільки в тилах двох фронтів, як у романі, його шукали всі органи держбезпеки і внутрішніх справ по всій території країни. Роман «Момент істини» - одна з найкращих книг про війну і найвідоміший роман про контррозвідку, який перевидавали дев’яносто п’ять разів.

Уривок із кінофільму «Серпень - 44-го»

Ведучий

Юліан Семенов в одному із своїх інтерв’ю зізнався, що створюючи Штірліца героя роману «Сімнадцять миттєвостей весни», він узяв за основу образ одного з найперших радянських розвідників, якого заслали в окупований японцями Владивосток. Але Штірліц увібрав у себе найкращі риси не лише цього розвідника, а й таких уславлених , як Кузнецов, Зорге, Абель..

Можливий прототип молодого Ісаєва – Яків Блюмкін, псевдоніми: Ісаєв, Макс,Владимиров – чекіст, розвідник, державний діяч. Дата народження і смерті невідома.

Ще один прототип - Віллі Леман, працівник ІУ відділу Гестапо., завербований у 1936 році радянською розвідкою, постачав секретні матеріали. Але у 1942 році провалився, бо під час хірургічної операції почав говорити про шрифти і зв’язки з Москвою. Імовірним прототипомШтірліца міг бути й брат Сергія Михалкова - Михайло Михалков, який у вересні 1941 року потрапив у полон, втік і продовжував службу в тилу повідомляючи в розвід органи важливі оперативні відомості.

Уривок з кінофільму «Сімнадцять миттєвостей весни»

Ведучий

Твір Б.Васильєва «А зорі тут тихі» розповідає про долі п’яти дівчат – зенітниць та їхнього командира в роки Великої Вітчизняної війни. За словами автора, сюжет створений на реальному епізоді часів війни, коли семеро солдатів, що несли службу на вузловій станції Петрозаводськ – Мурманськ, перешкодили підірвати залізничне полотно на цій ділянці. Після бою вижив тільки командир групи. Та почавши писати повість автор зрозумів, що нічого нового в цьому сюжеті не було, та раптом придумав - нехай у мого героя в підпорядкуванні будуть не чоловіки а дівчата. Жінкам було найважче на фронті. Їх було тоді майже 300 тисяч, і про них ніхто не писав.

Буктрейлер «А зорі тут тихі»

Ведучий. Сьогодні ви познайомилися тільки з деякими реальними сюжетами, що лягли в основу літературних творів. А ще скільки таких книг, що розповідають про подвиг наших дідів і прадідів, про їх героїзм і самопожертву. І кожного з вас чи вашої сім’ї торкнулася ця трагедія. Нажаль в наш час вже залишилося дуже мало свідків тих подій. Та не треба забувати про тих, хто пройшовши страшні випробування війною приніс перемогу додому, про тих хто навіки залишився на полі бою. Пам’ятайте і шануйте людей, які захищали наше майбутнє!

Це все було. О, не забудьте люди!

Своїх братів, що нині не живі,

Що руйнувався світ, горіли села,

І нищили святе все на землі!

Страшний погром усіх нас перетряс.

Ми знаєм горе і чиєсь, і власне.

Отож, в душі у кожного із нас

Хай свічка пам’яті горить й не згасне.